Павло Казарʼян

Сталася новина про те, що регулярне вживання алкоголю у ветеранів часто маскують під фразу «він просто випиває», але це не діагноз і не вирішення проблеми. Я бачу це щодня в роботі: багато хто починав з “вечірнього келиха”, а згодом алкоголь взяв сигнали тривоги за них самих. Детальніше про це пишуть у статті Алкоголь у ветеранів: чому «він просто випиває» - не діагноз, і я хочу додати від себе з практики реабілітаційного центру та власного досвіду ветерана.

Як виглядає початок вживання на практиці

Часто чоловік іде з фронту з болем, який не озвучено у словах: нічні спогади, відчуження в родині, неможливість зупинити думки. Перший келих приносить тимчасове полегшення - зменшує тривогу, дає сон. Родина бачить зміну настрою і заспокоєння, і це підкріплює поведінку. Але за рік-два туга переходить у регулярну потребу, і вже не лише як симптом душевної втоми, а як механізм саморегуляції. Ми в центрі не раз бачили, як «легке випивання» перетворювалося на спосіб уникати контакту, відповідальності і лікування.

Чому не можна ігнорувати і чим це загрожує

Алкоголь маскує симптоми ПТСР і депресії, затримує звернення по допомогу і посилює ризик саморуйнівної поведінки. Коли родина каже «він просто випиває», це часто знімає відповідальність від пошуку причин і рішень. У моїй практиці були ветерани, які зверталися за допомогою лише після кризи - втрати роботи, конфлікту вдома або погіршення фізичного стану. Саме тому важливо не чекати руйнувань, а розглядати вживання як сигнал про внутрішню проблему.

Як ми працюємо і чого очікувати від реабілітації

Робота починається з визнання проблеми і створення безпечного простору для розмови про травму, а не тільки про алкоголь. У нас поєднується психотерапія, робота з тілом та групова підтримка - це допомагає повернути навички регулювання емоцій без використання речовин. Якщо потрібна спеціалізована програма для людей, які постраждали на війні, існує допомога військовим з ПТСР і залежністю, і вона дає шанс на системну зміну. Для тих, хто готовий до спеціалізованої роботи з алкогольною залежністю, є програми реабілітації алкозалежних, що повертають контроль над життям і відновлюють зв’язки з близькими.

Найчастіше рішення починається з діалогу в родині: не звинувачення, а пропозиція допомоги і конкретний план дій. Родині я кажу просто - не чекайте, що «сам минеться». Дізнайтеся про можливості підтримки, запропонуйте звернутися до фахівців, підготуйтеся до того, що лікування потребує часу і терпіння. Якщо потрібні поради, як підтримувати близьку людину без співзалежності, є матеріали для рідних і фахова допомога. Пам’ятайте: ваша турбота може стати тим першим кроком, який врятує життя.

Джерело: Алкоголь у ветеранів: чому «він просто випиває» - не діагноз